Понеділок
25.09.2017
21:59
 
Форма входа

Меню

Категории раздела
Мои статьи [1199]
Поиск
Наш опрос
Як Ви ставитися до української журналістики?
Всього відповідей: 83
Locations of visitors to this page
Друзья сайта

Создайте свой сайт

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Міні-чат
 
 

завантаження...

Музей Віктора Тригуба

Каталог статей

Головна » Статті » Мои статьи

Могила невідомого отамана

Могила невідомого отамана

Україна переповнена легендами про скарби. Журналісти часописів «Нова Січ» і «Музеї України» переконалися в цьому, під час нещодавної експедиції Запорізькою і Донецькою областями. Ми почули чимало дивних історій. Провели кілька розслідувань. Вже в останні дні перебування в Запоріжжі, ремонтуючи автомобіль, дізналися про  поховання когось з козацької старшини.

Наприкінці радянської епохи, на околиці Запоріжжя, жив звичайний чоловік. Зневірившись у радянській владі, вірніше, обіцянках партапаратчиків про окреме житло, самозахватом взяв земельну ділянку. Почав будувати власний дім. Грошей і будматеріалів гостро не вистачало. Тож купив автопричеп, і ганяв околицями Запоріжжя у пошуках каменю.

Одного разу наштовхнувся на напівзасипаний камінь.Плита. Почав копати. Земля просіла, відкривши якийсь лаз. Мужик взяв ліхтар, присвітив, побачив невеликий склеп, обкладений камінням. Заліз. Серед зітлілих кісток знайшов блискуче руків*я шаблі. Лезо розсипалося. Потім залишки ножа, наконечник піки. Був і маленький горщик з десятком якихось монет.

Закривши лаз могильною плитою, з якимись напівстертими написами, чоловік присипав його землею, поїхавши додому.

Роздивився знахідку, відмив, протер і зрозумів, що знайшов золотий скарб.

Одну монету відніс знайомому єврею-стоматологу. Той, вивчивши, мовчки дав пачку радянських купюр.

Так, поступово, мужик продав всі монети. Потім руків*я шаблі. Отримав кругленьку суму. Побудував дім. Купив новий Жигуль. Видав заміж доньок.

Все було добре.

Потім, в якийсь момент, все раптом змінилося.

Померла дружина. Розбив машину. Пограбували будинок. Несподівана пожежа.

Одна донька розвелася. Чоловік іншої запив. Почалася чорна полоса.

Мужик знову їздить на роздовбаному старому «Запорожці». П*є не закусюючи, розповідаючи всім свою історію. Чомусь впевнений, що нагнало його древнє закляття проти руйнівників  могил.

Журналісти спробували уточнити місце могили. Адже, збереглася плита з надписами. Хоч і пошкоджена часом. Можна дізнатися прізвище, роки життя. Скоріш за все, то була могила когось з козацької старшини. З тих часів, коли дружили з поляками. Склеп…

 На жаль, не змогли нічого знайти. На тому місці нині великий житловий масив. А плиту, скоріш за все, перетягли для будівництва якоїсь дачки. Золоті монети і залишки шаблі пішли на зуби для диктатури пролетаріата.

Залишилися тільки усні оповідки, які переказую для майбутніх дослідників.

А висновок дуже простий. Не руйнуйте і не грабуйте старі могили! Хай спочиває їх прах з миром!

Віктор Тригуб, редактор козацького журналу «Нова Січ»



Категорія: Мои статьи | Додав: vik (09.02.2008)
Переглядів: 401 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: