Середа
22.11.2017
15:40
 
Форма входа

Меню

Категории раздела
Мои статьи [1206]
Поиск
Наш опрос
Як Ви ставитися до української журналістики?
Всього відповідей: 83
Locations of visitors to this page
Друзья сайта

Создайте свой сайт

Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Міні-чат
 
 

завантаження...

Музей Віктора Тригуба

Каталог статей

Головна » Статті » Мои статьи

ДРУЖИНА міністра КИРИЛЕНКА ПРОДОВЖУЄ РАДУВАТИ ПЛАГІАТОМ

ДРУЖИНА міністра КИРИЛЕНКА ПРОДОВЖУЄ РАДУВАТИ ПЛАГІАТОМ

(Відкритий лист до Голови комітету ВР України з питань науки і освіти Л.М.Гриневич)

Кажуть, міністр Кириленко, вирішив розлучитися з дружиною-плагіатницею, аби втриматися в уряді.
Мабуть анекдот. Чи чутка. Хоча, з такими кадрами все може бути...
Журналісти вже просто знемагають від цієї історії! Вже не сміються - регочуть. А от головні герої - новоспечена плагіатниця-дохторша наук та її незрівнянний міністр-чоловік без моральних комплексів, вже щиро  вважають себе "жертвами політичного терору і довгих рук рашен спецслужб". Що у цинічних журналюг і справжніх науковців, які долучилися до розслідування, викликає натуральний гумористичний екстаз.
Після наведених ВБИВЧИХ фактів плагіату дружини високопосадовця такого рівня, вони ще сміють публічно огризатися, і замість щирого каяття і публічних заяв про відмову від краденого наукового ступеню і відповідно, добровольної відставки чиновника, що відповідальний за всю культуру і ДУХОВНІСТЬ країни, вона "вчить" студентів, а він керує...
Ні стида ні совісті - як кажуть у селах...
Якщо ці люди наскільки психологічно збочені і не йдуть самі навіть після такої ганьби, то чому мовчить уряд і парламент?
Група науковців звернулася до керівника парламентського комітету з листом, який нас попросили опублікувати.
"Публікація про те, як дружина віце-прем'єра з гуманітарних питань і міністра культури В. Кириленка скопіювала студентський реферат з Інтернету у свій підручник "Культура і наука" (К.: ТОВ "Агентство "Україна", 2015, -400с.),викликала шалений інтерес у читачів.Це підштовхнуло ще більше зануритись у глибини цього підручника, виданого під егідою аж двох гуманітарних міністерств: Міносвіти і Мінкультури з університетом Поплавського на додачу. (Ну, з Міністерством культури, яке очолює чоловік Катерини Кириленко – В'ячеслав Кириленко, він же гуманітарний віце-прем'єр, усе зрозуміло).

Нове відкриття плагіату у книжці К.Кириленко не змусило довго чекати. Ось на сайті

http://osvita.ua/vnz/reports/philosophy/12993/розміщений ще 11.12.2010, тобто задовго до виходу у світ підручника пані Катерини, реферат "Філософське розуміння людської діяльності". Цей же реферат розміщений в Інтернеті і на іншому сайті: http://www.referatcentral.org.ua/philosophy_load.php?id=503&startext=3
 

Реферат, який складається з 4 сторінок, перекочував до книги Катерини Кириленко без будь-яких посилань. За браком місця оберемо дві середні сторінки з наступним текстом:

"Розуміння діяльності як основи власнелюдського способу буття дає змогу окреслити екзистенціали людськогобуття. Термін "екзистенціал" походить від слова "екзистенція", щойого у філософії XX ст. вживають для позначення специфіки людського існування. З цього огляду термін "екзистенціал" означає:

· те, поза чимнемаєлюдини як людини;

· те, чогонемає у світі без людини, тобтосаме те, щолюдина вносить у світсвоїм способом буття.

До основних екзистенціалівлюдськогобуття на основіміркувань філософії XX ст. можна відности:

· не пряме, безпосереднє,тобтоприродне, а опосередковане культурою, знанням, усвідомленнямставлення до дійсності; цепозначаютьінколи як відпадіння, відлученнялюдинивідцілісногобуття, як закинутість у світ, саме тому, щолюдинаопиняється на певнійдистанціївідпрямихреакцій на дійність та від прямого на неївпливу;

· трансцендування (дослівно – вихід за межі, процесування через щось) – неприлученістьлюдинині до чого остаточно і назавжди, своєрідне "перелітання" від одних форм прилучення до буття до інших, невкоріненістьлюдини, яка переходить у подальшийекзистенціал;

· свобода, тобто незапрограмованість, наявністьвибору типу дій та поведінки;

· індивідуація: у природнихпроцесах будь-якіокреміявищазавждивплетені в певнісистемивзаємодій і не маютьвласного автономного значення; у людському ж буттінавпаки- на перший план виходятьлюдськаіндивідуальність, унікальність та неповторність; тут багатстворозвитку індивідуальностістаєумовоюрозмаїтостілюдствавзагалі;

· принциповаєдністьлюдського початку буття: завдякисвідомості, розумінню, спілкуваннюлюдинаусвідомлює себе часткоюлюдства: "обираючи себе, я завждистворюювсезагальне. Я створююйого, розуміючи проект будь-якоїіншоїлюдини, до якої б епохи вона не належала" (Ж-П.Сартр). Яскраво ту саму думку висловив Джон Донн (англ. поет XVI – XVII ст.): Немаєлюдини, яка була б, начеострів, сам по собі; кожналюдина є часткою материка, частиною суходолу; і якщохвилязнесе в море береговускелю, зменшитьсяЄвропа;, смерть кожноїлюдинизменшує і мене, бо я є у єдності з усімлюдством, і тому ніколи не питай, по кому подзвін: він – по тобі;

· перебування (буття) "на межі", цейважливийекзистенціаллюдськогобуттянібиінтегруєусіінші, бофіксуєпроблематичність, неузасадненість, але водночас і рухливість, динамізм та діалогизмлюдськогоіснування. На думку М.Аббаньяно, М.Бубера, П.Тілліха, М.Шеллера, людськебуттяхарактеризуєтьсяведеннямсвоєрідногодіалогу – із Богом, Космосом, іншоюлюдиною, світовимиглибинами, із самою собою тощо.

В цілому становище людини у світі можна передати умовно як перебування на перехрестідвохнескінченностей: з одного її боку лежитьнескінченність Космосу, Всесвіту, а, з іншого, – нескінченністьїїкультуротворення та власнихпроявів, і людина переводить одну нескінченність у іншу.

На людині світ ніби фокусується, але водночас і трансформується, виходячи в людську історію, де приховані сили та властивості природи набувають своєї яскравості, розмаїтості та виявлення. Фактично це значить, що людина водночас прилучена до кінцевого та нескінченного, часткового та тотального, тобто людина існує ніби на перехресті одвічних світових або буттєвих альтернатив: духу і тіла, неба і землі, одиничності та всезагальності, ницості та величі, свободи та необхідності.

Ці альтернативиутворюютьсвоєрідне "силове поле" людськогобуття, надаючийомувнутрішньоїнапруженості. Але водночас вони вводятьлюдину у стан внутрішньоїсуперечливості, одвічногосперечанняіз самою собою: людиніхотілосябиперебувати у повноті та цілісності, тобтомативодночас і земне, і небесне, і скороминуще і вічне, але ценеможливо – неможливо у якійсьпростийспосібцепоєднати. І все ж кожнелюдськежиттяфактичноподає нам варіантвирішенняданихсуперечливостей та певнепоєднанняназванихальтернатив.Точніше – можедати, якщо ми цежиттязрозуміємо, аджевономожепостатидоситьневиразним і свідомопобудованимнавіть без їхврахування. Проте, коли людинабудуєсвоєжиттяосмислено, вона не можеїхобминути; вона намагаєтьсязробитиреальні та рішучі кроки для їхпевного поєднання. Такідіїлюдини, якіпостаютьспрямованимисаменапоєднаннянайпершихальтернатив людськогожиття, як правило називаютьжиттєвимивчинками. Тому вчинки – це не якізавгоднодії, а лишеті, яківводятьлюдину у самеосереддялюдськогожиття, постаючийогосвоєрідними "вузловими пунктами".

Фото сторінок 30 і 31 з підручника Катерини Кириленко засвідчує, що текст на них один в один повторює наведений уривок з реферату.

Катерина Михайлівна видає за свої не тільки тексти з рефератів, але й з підручників своїх колег – науковців і викладачів, серед яких посібник В.Г.Нестеренко "Вступ до філософії: онтологія людини",що вийшов у1995 році у київському видавництві "Абрис". На даний момент він також розміщений в Інтернеті на кількох сайтах:http://thales2002.narod.ru/zmneph.html

http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=1732&pg=235&lang=book

Відкриваємо сторінку 235 у варіанті інтернет-розміщення і читаємо: "Цивілізація – це культура у поєднанні з технікою...Таке розуміння культури, хоча й дещо схематично, було зреалізоване Освальдом Шпенглером в його славнозвісній праці "Занепад Європи" (1918 р.). Всю історію людства він подає як послідовність окремих культур, кожна з яких проходить у своєму розвитку два етапи – етап власне культури (доба смислотворення, творчих поривань, ствердження особистості) та етап цивілізації (доба панування техніки, міста, людських мас).

Уже з цього видно, як зросталасмислованавантаженістьпоняття "культура" міроюосяганнядедалібільшоїбагатобічності самого феномена культури. Наприкінці XIX – у першійтретині XX сторіччя культуру розглядали й як фундаментальну структуру історичногобуттялюдства (антична культура, арабська культура тощо), й як внутрішньоструктурованиймасивсуспільногожиття (матеріальна й духовна культура з їхнімивласнимискладовими), й як певнуякісну характеристику людськогобуття на відмінувідцивілізації."

У друкованій версії книги цей текст розміщений на 311 і 312 сторінки. Ось він:

А ось текст зі сторінки18підручника К.Кириленко. Видає чужі тексти за свої К.Кириленко не тільки українських, але й російських науковців. Ось приклад: перший абзац на с.84 – це плагіатз російського підручника"Мироваяполитика в условияхкризиса" за ред. проф.С.В.Кортунова (М.: Аспект Пресс, 2010), а саме: з глави шостої "Информационный фактор в условиях мирового кризиса" (с.133-141), автором тексту якої є д.ф.н., головний науковий співробітник Інституту Європи Російської Академії Наук ВодопьяноваЕленаВикторовна.

Україномовний переклад тексту російського підручника розміщено в Інтернеті на сайті http://pidruchnyky.tk/informatsionnyie-realii-povsednevnosti.html, а також

http://www.wpec.ru/text/201001191710.htm

Не боїться пані Катерина красти чужі тексти й зовсім свіжих наукових публікацій.

Останній абзац на с.84 і до кінця першого абзацу на с.85 книжки К.Кириленкоє текстом, вкраденимз розміщеної на сайті http://lib.nuph.edu.ua/fullis/konf_101013/lysenko.pdfстатті О.А.Лисенко "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИБІБЛІОТЕКАРЯ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА": "Феномен професійної культури досліджувався багатьма провіднимифахівцями в галузі соціології праці, економічної соціології й соціологіїкультури (Н.Б. Крилова, Н.П. Лукашевич, Д. Маркевич, Г.М. Соколова, та ін.). У другій половині XX ст. професійна культура (як частина загальної культури) вже розглядається не тільки як форма людської діяльності, але і якнайважливіший аспект життєдіяльності особистості, як соціальна діяльність, що складається із взаємозалежних цілісних феноменів, які не зводяться лише допевного комплексу знань, умінь і навичок [8] (Справжній автор поставив посилання на джерело, яким користувався, К.Кириленко його викинула). Разом з цим, у дослідженняхпрофесійноїкультуринерідко наводиться спрощенеїївизначення, а такожнемаєєдиної точки зору на зміст і обсягцьогопоняття..." І далі за текстом.

Кириленко не засмутило навіть те, що стаття Оксани Анатоліївни Лисенко – це доповідь, оприлюднена на конференції"Університетська бібліотека та інформаційні сервіси для науки та освіти", яка відбулась зовсім недавно: 10 жовтня 2013 р., а проводилась конференція Науковою бібліотекою Національного фармацевтичногоуніверситету м.Харкова.

Перший абзац підрозділу підручника Кириленко "1.4.3. Особливості сучасної професійної культури" (с.84) і текст на с.85, починаючи з абзацу другого і до кінця сторінки, а також повністю сторінка 86 і сторінка 87 до останнього абзацу -це скопійована Кириленко стаття І.С.Сабатовської "Професійна культура особистості: структура та критерії вимірювання", яка є докладом на VІ міжнародній науково-практичній конференції "Спецпроект: анализнаучныхисследований" 30-31 мая 2011 року, http://www.confcontact.com/20110531/so_sabat.htm

Ось передостанній абзац статті І.С.Сабатовської: "Таким чином, у професійній культурі фахівця ми простежуємо той самий структурний ланцюг або комплексну систему елементів, а саме: професійне мислення, професійний інтерес, професійні знання, уміння, навички й здібності, професійний досвід, ступінь готовності особистості до конкретного виду діяльності, професійний світогляд, професійна майстерність, адаптованість до професійного середовища, професійна мораль тощо. До сучасного працівника висуваються вимоги – чітко уявляти собі моральний смисл, цінність, наслідки своєї діяльності, мати цілісний світогляд, економічно, екологічно розвинене мислення, володіти культурою спілкування, знанням правової системи суспільства, навичками організації виробництва (управління) і т. ін. Професійна культура посідаєособливемісце у структурікультуриособистості, оскільки в процесіпрофесійноїдіяльності культура особистостінабуваєсвоговсебічного й ефективноговтілення. Більше того, у такійдіяльностізрештоюакумулюютьсявсівидикультуриособистості.
Елементирізнихвидів культур, яківходять до складу професійноїкультурифахівця (як субкультури), маютьпевнуієрархіюзалежновідспеціалізації та професійноїдіяльності, а такожвідконкретнихзавдань, якірозв ' язуєфахівець у конкретнійжиттєвійситуації".

А ось с.86 – 87 підручника дружини віце-премьєра з гуманітарних питань:

Після тексту Сабатовської одразу починається п'ять сторінок тексту студентського реферату на тему "Професійна культура" http://referat-ok.com.ua/kulturologiya-ta-mistectvo/profesiina-kultura-zagalne-ponyattya-pro-kulturu-praci-kultura-virobnictva-profesiina-kultura-osnovni-aspekti-ponyat-kulturologiji-imidzheologiya-konfliktologiya,плагіат якого триває до 92 с. підручника Кириленко включно.

ЖОДНОГО посилання і ЖОДНОГО прізвища цих авторів у підручнику К.Кириленко немає.

Нагадаємо, що рецензентом цієї крадіжки інтелектуальної власності,з поміж інших "професорів" від Поплавського, був д.філос.н.,доц. С.В.Руденко – відомий борець із плагіатом. Це той самий Сергій Валерійович Руденко, який 2012 р. за вказівкою Табачника судився зі своїм власним Університетом (КНУ ім.ТарасаШевченка), вимагаючи через суд позбавити наукового ступеню к. політичних наук Ксенію Василенко (журналіста Соню Кошкіну) за нібито винайдений особисто ним плагіат у її дисертації. Утім, виявилось, "плагіат" зводився до наявності у списку використаної літератури книг, якими користувалися й інші дослідники.

Як же такий принциповий борець із крадіжкою інтелектуальної власності не помітив, що 400 сторінок так званого підручника К.Кириленко, який він рецензував, є майже суцільним плагіатом?

Уявіть собі наше здивування, коли фото С.В.Руденка виявилося на офіційному сайті КНУКіМ (відомого як Університет Поплавського) як викладача кафедри філософії, тієї, що очолюється Катериною Михайлівною Кириленко. Цікаво, що С.В.Руденко вже 2014р.,рахуючись доцентом кафедри К.Кириленко, рецензував її підручник від імені Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка.

Крім підручника Кириленко "Культура і наука" С.В.Руденко був рецензентом ще одного шедевру науково-педагогічної діяльності Катерини Михайлівни, виданого 2014 році коштом КНУКіМ-блокноту під гордовитою назвою "мультидисциплінарний" навчальний посібник "Філософія: наука і культура" (?). Цей "мультик" також рекомендувала Вчена Рада КНУКіМ протокол N15 від 29 травня 2014 р., а С.В.Руденко знов був зазначений як доцент каф. української філософії та культури Київського національного університету ім.Т.Г.Шевченка.

Ця історія з плагіатом змусила нас звернутися за коментарем до пана Міністра культури. Прес-служба міністерства наше звернення проігнорувала. Сенсу звертатися до віце-премьєраі міністра культури В.Кириленка з відритим листом також не має. Подібні звернення вже були, на що пан В'ячеслав зверхньо відповів, що він жодних відкритих листів не читає, робить усе правильно і ні на кого звертати уваги не збирається.

Ми ж, навпаки, вважаємо, що красти чужу власність не тільки не правильно, а ще й наказуємо, а якщо до цього причетна людина на самісінькій верхівці української влади, то це є тим більш ганебнимі неприпустимим.

Оскільки "Васька слухаєта їсть",ми вирішили звернутися до людини, яка має безпосереднє відношення і до науки, і до освіти, і до пана В'ячеслава Кириленка – до Голови комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Л. М. Гриневич.

Шановна Ліліє Михайлівно!

Нещодавно, в одному з інтерв'ю, розповідаючи про реформу освіти в Україні, Ви сказали, що однією з важливих проблем сучасної науки і освіти нашої країни є "академічна нечесність", що "величезна кількість чиновників захищала свої дисертаційні дослідження нечесним шляхом, у багатьох дисертаціях знайдено плагіат. Тому Закон про вищу освіту пропонує механізми його викорінення". Один з них полягає у тому, що "члени вченої ради, які позитивно голосують за роботу з плагіатом, у майбутньому позбавляються права брати участь у роботі таких рад".

Ситуація, яка склалась з підручником дружини В'ячеслава Кириленка – Катерини Михайлівни Кириленко, як на нас, є набагато ганебнішою: йдеться про підручник для студентів, про підручник, за яким має вчитися молодь України, підручник обсягом 400 сторінок, текст на яких належить іншим: науковцям і навіть студентам.Підручник "Культура і наука" – це майже 400 сторінок чужої інтелектуальної власності, вкраденої дружиною віце-прем'єра з гуманітарних питань, міністра культури В. Кириленка.

Ліліє Михайлівно! Сподіваємося, Ви уявляє ступінь блюзнірства ситуації, коли усією гуманітарною сферою України опікується людина, яка, очевидно, немає морального права знаходитись на цій високій посаді. Тому звертаємося до Вас із проханням провести неупереджене розслідування цієї ситуації, розраховуючи на те, що Ви представляєте фракцію, яка висунула В'ячеслава Кириленка на посаду віце-премьєра і міністра культури України одночасно, отже має нести відповідальність за його діяльність або бездіяльність.

Ми сподіваємося на те, що партія "Народний фронт", до якої Ви належите і від якої на високу посаду в уряді України був делегований В'ячеслав Кириленко – це європейська демократична партія.В європейських країнах високопосадовці несуть відповідальність не тільки за власні ганебні вчинки, але за ганебні вчинки своїх рідних: подають у відставку.

Шановна Ліліє Михайлівно!

Ми розуміємо, що Ваш однопартієць по суті є третьою особою у владній вертикалі країни. Тим не менш,просимо Вас провести розслідування за участю депутатів профільного комітету, вашої фракції та громадських активістів.Сподіваємось на те, що ані прем'єр-міністр В.Кириленко, ані член Вашого комітету М.М.Поплавський, у чиєму підпорядкуванні по факту знаходиться КНУКіМ, в якому працевлаштована дружина прем'єр-міністра, і вчена рада та науковці якої дали офіційну рекомендацію її підручнику, ані давній приятель Поплавського В.М.Литвин, ані можливі втручання інших високих покровителів названих осіб,не вплинуть на неупередженість розслідування.

З повагою,

українські науковці, викладачі, громадські активісти,

яким соромно за таку гуманітарну владу в країні".

Трохи спогадів

На початку травня 2015 року, на мене вийшли кілька викладачів сумновідомого кулька. Розповіли про нахабний плагіат дружини шефа Мінкульту. Я не повірив. Принесли книгу з відмітками плагіату. Саме тоді ми і познайомилися з доктором наук Тетяною Пархоменко, що допомогла систематизувати матеріал.
Стаття вийшла, пішли передруки, вибухнув скандал.
Однак, шеф Мінкульту зволили "не помітити" ганебних звинувачень на адресу дружини, а відповідні органи не зреагували.
Випадково постраждав туристично-кримінальний сайт Тема Олега Єльцова, що пережив потужну спам-атаку саме на мій матеріал.
А просунута жона урядовця нахабніла далі в особливо цинічних масштабах. Швиденько сплагіатила цілу докторську і "блискуче" захистила її аж в безсумнівному науковому бастіоні - сільгоспакадемії!
Прикметно, що Славік не призначає конкурсу на вакантну посаду ректора кулька! Хоч його приятель Поплавок, давно втік у депутати.
Виникла обгрунтована підозра, що жінка міністра, за допомоги урядовця-мужа, стане ректором з такою ж легкістю, як дохтором...
Нам запропонували опублікувати ще один матеріал. Ми щиро відмовилися - знову не помітять, порекомендувавши більш рейтингову Українську правду.
На честь УП - статтю Т.Пархоменко оприлюднили. Виник надпотужний скандал. Жінка Славіка, як і сам міністр почали виправдовуватися, чим викликали просто хвилю презирства і жартів.
Аваков і Кириленко нині перші кандидати на виліт з уряду.
Знову обурився Олег Єльцов - пішла спам атака на мою травневу статтю на Темі!
Чомусь впали наші сайти Музеї України і Нова Січ. Зламали електронні скриньки і профілі в соцмережах.
На знак підтримки ту статтю навіть передрукував колись близький до НФ сайт ОРД Стаса Речинського.
Ось таке, тихе життя маленького музейного журналу.
Науковці вирішили вибороти справедливість! Плагіатниця не може бути доктором наук! Вкраденого звання треба позбавити. Написали главі парламентського комітету з науки. Чекаємо на реакцію.
"Музеї України" публікують першими. Знову набіжать безкоштовні Славікові хакери?
Просто вражає, як та бидлоеліта присосується до влади і грошей!
Вміють лише красти. Говорити з глистами про честь і совість - марно.
Глисти не наїдаються. Лише ростуть. Вчить незабутня Партія снайперів.
Владу треба кардинально зачистити. Інша справа, як, хто, коли?
Використані картина Володимира Матвейцева і карикатури Жори Ключника.
Все буде добре!
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Категорія: Мои статьи | Додав: defaultNick (29.01.2016)
Переглядів: 125 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: